Лине Костенко - 91: непростая история поэтессы, заслужившей народную любовь украинцев

Выдающаяся украинская поэтесса Лина Костенко празднует свой 91-й день рождения

Затем была учеба в Киевском педагогическом институте, далее — в Московском литературном институте имени Горького. Сразу после завершения обучения Костенко издает свой дебютный сборник стихов "лучи земли", после него — еще несколько.

Однако уже в 1962 году поэтесса столкнулась с цензурными запретами, и тогда она исчезает с литературного горизонта на 15 лет. Будучи одной из ключевых фигур "шестидесятничества", она продолжает работать "в стол". В это время она создает в том числе и известную по школьной программе "Марусю Чурай", за который она получит Шевченковскую премию.

Во времена Независимости Лина Костенко тоже продолжила творчество, пока не сделала перерыв на десятилетия. После этого выходит ее прозаический дебют "Записки украинского самашедшего", которые наделали настоящей шумихи в украинской литературной среде.

В честь Дня рождения писательницы напомним несколько ее примечательных стихов.

* * *

Життя іде і все без коректур.

І час летить, не стишує галопу.

Давно нема маркізи Помпадур,

і ми живем уже після потопу.

Не знаю я, що буде після нас,

в які природа убереться шати.

Єдиний, хто не втомлюється, – час.

А ми живі, нам треба поспішати.

Зробити щось, лишити по собі,

а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,

щоб тільки неба очі голубі

цю землю завжди бачили в цвітінні.

Щоб ці ліси не вимерли, як тур,

щоб ці слова не вичахли, як руди.

Життя іде і все без коректур,

і як напишеш, так уже і буде.

Але не бійся прикрого рядка.

Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.

Не бійся правди, хоч яка гірка,

не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать,

бо в цьому схибиш – то уже навіки.

***

І жах, і кров, і смерть, і відчай,

І клекіт хижої орди,

Маленький сірий чоловічок

Накоїв чорної біди.

Це звір огидної породи,

Лох-Несс холодної Неви.

Куди ж ви дивитесь, народи?!

Сьогодні ми, а завтра – ви.